вот и в сегодняшней Ровенской газете какой-то умалишенный писака накропал статейку.
статья приведена с сохранением авторской орфографии и пунктуации...
сразу хочу извиниться за то, что статья на украинском языке, но шмели надеюсь не забыли его и смогут разьяснить непонятные моменты
итак...
Джмелині історії
Своєрідним сюрпризом для рівненських рок-меломанів стала поява в місцевих крамницях, що спеціалізуються на продажу компакт-дисків, добірки відео-кліпів у DVD-форматі нині московської, а в недалекому минулому рівненської групи «Джмелі». Подія ця, чим би вона не була – чи то успіхом творчим або ж черговим спливом на поверхню самі знаєте чого – цікава вже тим, що дає можливість кинути ще один погляд назад. Згадати і зрозуміти…
Історія перша. Послідовники Єгора
Уперше Сашка Шмельова з дружиною довелось мені побачити на сцені актового залу місцевого педінституту в рамках пісенного фестивалю «Я і гітара». Було це, якщо не помиляюся, у 1994 р. На загальному тлі нудотного студентського бекання Олександр і Лариса (Льоля) Шмельови від душі повеселили публіку і ошелешили журі панк-версією знаменитого комсомольського шлягеру «Яростный стройотряд»: (Радостный строй гитар/ Яростный стройотряд/ Словно степной пожар/ Песен костры горят).
Виступ цей став відправною крапкою сходження Джмелів на вершину популярності в неформальній тусовці міста R. Проект їх спочатку називався Rubbish Choate Road (Мусоропроводная дорога), і, на мій погляд, це був найбільш яскравий прояв панку за всю історію рівненського року.
Це була епоха просто приголомшуючого впливу на розуми і душі пострадянської неформальної молоді великого Єгора Лєтова – цього ніяк не короля (таке слово було б образою), а справжнього божества панку. За свідченнями очевидців, покинувши навчання в Кам'янець-Подільському військовому училищі і повернувшись в рідне місто Рівне, Сашко Шмельов набрав у приятелів 100 км плівки з записами незрівнянного Єгора. І з головою занурився в «непрерывный суицид для меня».
Не будучи настільки обдарованим, як лідер «Цивільної оборони», ідейно і поетично, Шмельов усе-таки був подібний йому в плані енергетичної зарядженості і працездатності. ...
Історія друга. Весільний панк
Сутнісним переломом у джмелиній історії стала поява в їхньому проекті клавішних інструментів. Здавалося б, що за важливість – клавіші? Для людини, далекої від розуміння сутності панка, думка дійсно незрозуміла. Але справа в тім, що цей інструмент не тільки протипоказаний панкові, а просто несумісний з ним. Тому що руйнує його жорсткий і брудний енергетичний заряд.
Панк – є навмисна відмова від всілякої естетики, властивої музичному мистецтву, і перехід в область соціальну, суто протестну. У чистому вигляді це втілилося у творчості Sex Pistols, Dead Kennedys, The Exploited, Цивільної оборони, – які, до чорта, можуть тут бути клавіші?! Поява клавішних обов'язкова робила панків колишніми панками. Це відбулося і з Джмелями.
Діло було так. Імовірно, не одержуючи задоволення від „бєспрєдєльного” способу життя Джмелів, батько Олександра позбавив „бєспрєдєльщиков” житлоплощі. У пошуках пристановища Сашко з Льолею скористалися пропозицією самотнього клавішника Ростислава Щербатка пожити в його апартаментах. Незадовго перед цим Ростислав записав альбом синтезаторною музики, а отут вирішив облагородити нею брудний джмелівський саунд.
Така зовнішня канва подій, внутрішньо ж це означало кінець Мусоропроводної дороги і початок проекту за назвою Джмелі. Зараз зрозуміло, що це була не просто зміна назви,...
Історія третя. Московські вампіри
Час від часу стараннями Льоші Казанцева вони вживу з'являються в рідному місті. У мережах всесвітньої павутини при бажанні можна вицепити їхні нинішні пісеньки, познайомитися з їхньою бурхливою діяльністю на сайті shmely.ru. І от ще одна зустріч – «Дихання забутого світу» – DVD-диск, що містить 15 відео-кліпів різних московських років. Що ж являють собою Джмелі сьогодні?
Відразу звертаєш увагу, що панк-заряд, отриманий від Єгора Лєтова, вивітрився остаточно. Загалом, це цілком нормально – усе тече, усе змінюється, і здатність до розвитку – якість дуже навіть цінна. Але коли пробуєш зрозуміти, куди, у яку сторону пішов розвиток Джмелів, яку музичну нішу вони зайняли, відмовившись від панка, – тоді і виникають дуже великі сумніви в тім, що це був саме розвиток, а не блукання в потемках.
На мій погляд, усе дуже просто. По-перше, стилістична невизначеність. У пошуках свого стилю вони валять в одну купу усе, що під руку потрапить: фолк, готик, метал, кислотний індастріал. Еклектизм цей, що плавно переходить у несмак, в кліпах втілюється в нагромадження образів, у миготіння ефектів, і це дуже швидко стомлює і починає дратувати.
По-друге, невідповідність задумів і власних можливостей. Адже, на відміну від панка, такі стилі як фолк і готик вимагають досить неабияких вокальних даних. Рівня, скажімо, Тар’ї Турунен або тієї ж Ольги Арєф'євої. «Співачка» Льоля на їхньому тлі може викликати хіба що жаль. І ще запитання: невже вона сама цього не розуміє?
Що ж до ідейного змісту, то тут знову ж таки „любовь-морковь”, щоправда, ряжена в готичні шати. «Напролом через рай, напролом крізь пекло» раз у раз снують ангели і демони, чорна королева грозить матом і вічним пеклом! Ну і, звичайно ж, безліч вампірів – як же без них! Загалом, говорячи словами з їх же пісеньки «Вместе умереть»: «Так всё похоже на обморок/ Всё похоже на бред…»
До речі, нинішній імідж Джмеля з голеним черепом і важким поглядом дійсно під стать загадковому Максу Шреку – виконавцеві ролі Дракули у фільмі Мурнау «Носферату, симфонія жаху». Та й що ж таке вампір? Адже це мрець, для підтримки примарного свого існування потребуючий крові. У чомусь це дійсно відповідає нинішньому змістові джмелівської творчості…
Аркадій Волинський
Повний текст у газеті "Рівненський РЕПОРТЕР" №13 від 4.04.2007р
